Тобі не потрібно мистецтво
Ти можеш запитатися у художника: Чому ти це створив? Про що ця робота? Що ти хочеш сказати цією роботою? Але спробуй перше спитати себе: Чому ти сюди прийшов? Тобі, що, немає чим зайнятися? Що ти думаєш (бачиш, відчуваєш, сприймаєш)? Що цей досвід тобі дає? Мистецтво – це не тільки один із видів комунікації. Це не універсальна мова, яка перетинає міжнародні та міжкультурні кордони (насправді, це англійська). Мистецтво вимогливе. Якщо ти бажаєш щось отримати від мистецтва (бо мистецтво – це подарунок) ти сам мусиш щось від себе пожертвувати. Мистецтво вимагає від тебе твій час та увагу. Коли ти вирішуєш провести годину у театрі (на перформансі, виставі) чи на оглядання виставки у галереї, ти відмовляєшся від інших цікавих зайнять, наприклад, розмовляти по мобільному, гуляти з друзями, прибирати своє помешкання. Мистецтво – це зустріч, яка потенціально може тебе змінити. Ті відчуття, які ти отримуєш, можуть повернутися до тебе пізніше під час щоденних зайнять, зачепити пам'ять та впливати на твоє сприйняття знайомих ситуацій, дій тощо. Сучасне мистецтво не існує для того, щоб тобі було комфортно чи приємно, щоб допомогти тобі відпочити. Воно небезпечне. Сучасне мистецтво вимагає інтелектуальних зусиль. Щоб той, хто сприймає, думав. Але не тільки мозком (який зберігає та організує інформацію), а також відчуттям, тілом, емоціями, інтуїцією. А ще потрібно вчитися довіряти собі. Безперечно, вища освіта, знання історії мистецтва, космополітичний світогляд можуть допомогти у сприйнятті сучасного мистецтва. Але сучасне мистецтво закликає тебе включитися в ситуацію, відкритися їй, дозволити, щоб воно тебе зрушило… до глибини пам'яті, де існує таке знання, що ти навіть не знав, що знаєш. Процес, через який людина навчається бути відкритою до мистецтва, – довгий, та вимагає постійної практики. Я це пишу на підставі власного досвіду, як людина, яка практикує сприйняття мистецтва. Мабуть, через те представники фонда "Ейдос" мене запросили брати участь у цій безкінечній розмові про практики сучасного мистецтва та взагалі його існування в Україні. І також, через те, що я не звичайний український глядач (я народилася та провела більшість свого життя у США). Чесно кажучи, мені вже набридло слухати, що в Україні не існує сучасне мистецтво. Що нема контексту, інтелігентних та освічених глядачів, які здатні оцінювати самі ідеї, а не тільки грошову вартість роботи. Не можу зовсім заперечити ці твердження, але теж не вірю, що варто з ними погоджуватися. Саме тут існує щось особливе – чи можна це назвати духовністю? – якесь розуміння про життя як складну, містичну тотальність, що не настільки розповсюджена в Америці. Сучасне мистецтво в Америці легко знайти. Воно розумне, дотепне, іронічне, жорстоко само-рефлексивне, переповнене світського життя, космополітизму, цинічності. Це дозволяє нам (американцям) порефлексувати над та деконструювати нашу пост-постмодерністську ситуацію. Але ця критична функція мистецтва також спричиняє його відсторонення від живого джерела. Українські мистецькі роботи не завжди використовують найновішу чи найякіснішу техніку, але давно спостерігаю, що тут існує висока якість самого зосередження уваги у перформерів, художників, студентів та науковців. Навіть шалене бажання колекціонерів-олігархів отримати найдорожчі та найефектніші вияви мистецтва теж свідчить про цю інтенсивність. Це мене сильно вражає, бо рідко зустрічала таке в США. Ця інтенсивність вібрує з живістю, яка постійно мене притягує до землі, до тієї брудної, незавершенної реальності, з її невпевненістю та недоліками, від якої, здається, ми всі втікаємо. Тут у Києві, мабуть надто легко увійти в контакт зі справжнім життям. Це саме те, що мене притягнуло сюди. Але мені здається, що саме від цього багато українців хочуть втекти. Я тільки можу здогадуватися, як український глядач сприймає сучасне мистецтво тут – як щось одночасно далеке та близьке, настільки, що неможливо зорієнтуватися. Форма виявляється настільки незвичною та незрозумілою, що навіть не можна сприймати її як «екзотичну», але в той самий час енергія твору не настільки унікальна, щоб звертати на неї увагу. У цьому блозі я буду ділитися своїми ідеями, які виникають від зіткнення із мистецтвом в Україні (як в процесі споглядання, так і творчості). Я можу запропонувати тільки свої рефлекції та питання. Коментарі вітаються. Давайте будемо спілкуватися. А ще важливіше – думати. Лариса Бабій Київ, грудень 2008 Коментаріlarchick ну так... це тіпа перше в блозі : ) 26.01.2009 |
|
|
все про сучасне мистецтво - все про современное искусство - all about contemporary art
| ||
Пишіть нам